Етичні аспекти ведення сторінки судді у соцмережах

На сьогоднішній день більшість людей не може уявити свого звичного дня без стрічки Фейсбуку та фото в Інстаграм. Публічні діячі активно користуються такою можливістю для здобуття прибічників та донесення своєї думки суспільству. І якщо народні депутати та можновладці стають вже більше схожими на life-блогеррів, питання суддівської соціальної сторінки залишається досить неоднозначним.  

Так, з одного боку, сучасний світ диктує правила демократії та відкритості, і кожен об’єктивно має право на спілкування з друзям, висвітлення своєї життєвої позиції тощо. З другого — невизначеність меж цієї відкритості досить часто призводить до певних колізій та проблем. Так, резонансний випадок з кандидатом до Верховного Суду ще раз змушує більш детально вивчити це питання правниками.

Нагадаємо, рішенням ВРП судді Валерія Картере відмовлено у внесенні подання про призначення на посаду судді Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду. Як стає зрозумілим з рішення Вищої ради правосуддя, негативну роль в отриманні рекомендації Валерієм Картеревідіграли саме його пости в соціальній мережі Facebook.

«Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики, суддя повинен бути прикладом неухильної відповідності вимогам закону і принципам верховенства права, присяги судді, а також дотримуватися високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян до чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суду. Суддя має докладати всіх зусиль, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною», — йдеться в рішенні Ради правосуддя.

На семінарі з питань адвокатської та суддівської етики, що відбувся 15 травня в Окружному адміністративному суді Києва, правники обговорювали створення Кодексу етики судочинства, який має врегулювати у тому числі й питання ведення сторінок у соціальних мережах. Докладно цю тему дослідив суддя Окружного адміністративного суду Києва Руслан Арсірій.

«Якщо ми звернемо увагу на правила адвокатської, суддівської етики, то це все про взаємодію між інституціями. Але якщо абстрагуватися від відносин процесуальних, то ми вже говоримо про звичайні відносини між людьми, а це інше. Одним з важливих аспектів спілкування в наш час є соціальні мережі. Персональна сторінка адвоката або судді — це, по суті, майданчик для вираження власних думок, переконань та ідей, які мають, на вашу думку, значення для суспільства. Так, сьогодні спілкування в соцмережах заміщує нам всім реальне спілкування, і було б безглуздо применшувати значення інтернету для суспільства.

Проте тут є деякий конфліктний аспект: спілкування як особистості і спілкування як посадовця. Сама по собі етика та мораль межує з правом, проте, обравши професію судді або адвокати, ми самі дещо стираємо для себе цю межу. І якщо право є величиною сталою, то форми моралі досить швидкоплинні і можуть змінюватися. І це є нормальним, це наші реалії. Та ми, правники, зв’язали норми моралі з обов’язковими для себе правилами поведінки, обравши собі таку професію.

Переходячи до питання соціальних мереж, варто зазначити, що, оформлюючи свою думку у вигляді запису на персональній сторінці, що є доступною для широкого кола осіб, ми, з одного боку, підпадаємо під захист Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які передбачають право особи на свободу висловлення своєї думки. З іншого — ця ж таки Конвенція передбачає можливість обмеження цього права. Однією з причин такого обмеження є захист судочинства та його правил.

Коли ми спілкуємося у позапроцесуальному колі, ми завжди повинні тримати баланс. З одного боку, всі мають право висловлювати свою думку, свою позицію і наполягати, щоб ця думка була донесена до кожного. З іншого боку — для суспільства забезпечення розгляду справи незалежним судом є надто важливим і його захист не менший, ніж ваша воля на самовираження».

За повідомленням Судово-юридичної газети.