«ГПУ та Нацполіція не вживають достатньо ефективних заходів для швидкого розслідування фактів втручання у здійснення правосуддя», – Андрій Овсієнко

19 квітня 2019 року за ініціативи Верховного Суду спільно з Проектом Twinning «Посилення інституційної спроможності Верховного Суду у сфері захисту прав людини на національному рівні» у Верховному Суді відбулася міжнародна конференція «Роль Верховного Суду у демократичному суспільстві».

Участь у конференції взяли Голова Верховного Суду Валентина Данішевська, Керівник Проекту, Віце-президент Вищого земельного суду в місті Кельні (Німеччина) Крістіан Шмітц-Юстен, cуддя Верховного Суду Австрії Георг Кодек, cуддя Федерального Верховного Суду Німеччини Улріх Франке, суддя Верховного Суду Латвії Аніта Зікмане, суддя Верховного Адміністративного Суду Литви Рамунас Гадляускас, суддя Верховного Суду Латвії Яутріте Брієде, голова Апеляційного Суду Арнем-Леуварден міста Арнема (Нідерланди) Альфред Рене Ван дер Вінкель, заступник голови Вищого Земельного Суду у місті Кельні (Німеччина) Крістіан Шмітц-Юстен, екс-голова Конституційного Суду (Німеччина) Вінфрід Шуберт, заступник Голови ВРП Вадим Беляневич, член ВРП Андрій Овсієнко, судді Верховного Суду Станіслав Кравченко, Віталій Уркевич, Всеволод Князєв, Василь Крат, Голова Ради суддів України Олег Ткачук.

Захід організовано з метою обговорення проблем та досягнень функціонування Верховного Суду у демократичному суспільстві, єдності судової практики, проблем та перспектив застосування касаційних фільтрів у контексті забезпечення єдності судової практики як інструменту уніфікації судових рішень, принципів прийняття рішень та забезпечення єдності судової практики у Верховному Суді, ролі Великої Палати Верховного Суду у її забезпеченні, порівняння положень щодо суддів та стандартів судочинства, передбачених Основним Законом України та Конституцією Німеччини.

Окрема панель заходу була присвячена обговоренню стану незалежності судової влади. Зокрема, свої міркування щодо незалежності суддів у контексті дисциплінарних проваджень та зв’язку між незалежністю суддів і дисциплінарними провадженнями щодо них висловили суддя Верховного Адміністративного Суду Литви Рамунас Гадляускас, голова Апеляційного Суду Арнем-Леуварден міста Арнема (Нідерланди) Альфред Рене Ван дер Вінкель.

Про реалії та перспективи забезпечення незалежності суддів в Україні розповів член Вищої ради правосуддя Андрій Овсієнко, який зазначив, що забезпечення незалежності судової влади в цілому та суддів зокрема є запорукою довіри громадян до системи правосуддя та гарантією справедливого вирішення спорів.

Член ВРП зауважив, що у свідомості громадян, окремих суб’єктів політичної діяльності ще не відбулися істотні зміни щодо сприйняття судді як незалежної процесуальної фігури.

За словами А.Овсієнка, з початку функціонування Реєстру повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, а саме з 2016 року, до Вищої ради правосуддя надійшло понад 800 звернень суддів про втручання в їхню професійну діяльність, у яких зафіксовано численні випадки втручання в діяльність суддів з боку правоохоронних органів, політичних суб’єктів, громадських організацій, учасників процесу.

«На жаль, досвід розгляду таких повідомлень протягом двох років діяльності ВРП засвідчує, що Генеральна прокуратура України та Національна поліція України і підпорядковані їм підрозділи не вживають достатньо ефективних заходів для швидкого досудового розслідування кримінальних проваджень за фактами втручання у здійснення правосуддя, адже дієве досудове розслідування є найбільш ефективним засобом протидії та попередження випадків втручання», – наголосив член Вищої ради правосуддя.

Узагальнення таких звернень дало змогу визначити критерії, які дають можливість ідентифікувати звернення судді як таке, що містить ознаки втручання, та визначити механізми реалізації повноважень Ради у частині реагування на випадки втручання у здійснення правосуддя, зазначив член ВРП.

Найбільш поширені способи втручання – це блокування роботи суду, загрози фізичній безпеці суддів та членам їхніх родин, коментарі та заклики до ухвалення певних судових рішень, спроби безпідставно притягнути до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності.

З-поміж інших проблем суддівської незалежності – створення нових судів, подолання дефіциту кадрів, проходження суддями кваліфікаційного оцінювання та забезпечення одного рівня суддівської винагороди суддям, які пройшли процедуру оцінювання, порівняно з тими суддями, щодо яких ця процедура триває.

У контексті незалежності судової влади актуальним залишається питання охорони судів, оскільки більшість повідомлень суддів стосується загрози фізичній безпеці, майну суду, охорона яких повинна здійснюватися відповідними підрозділами Національної поліції України.

Як повідомив А.Овсієнко, протягом 2017 року цілодобовою охороною були забезпечені 18 % від загальної кількості судів, 22 % судів охоронялися лише в денний час. У 2018 році поліпшилася ситуація щодо охорони приміщень удень підрозділами Національної поліції України. Інші показники залишилися майже на тому самому рівні.

Це засвідчило потребу формування спеціалізованої Служби судової охорони, яка б на правах правоохоронного органу могла забезпечити повноцінну охорону приміщень судів, суддів під час розгляду справ та поза межами здійснення правосуддя.

А.Овсієнко зазначив, що у 2018 році ВРП ініціювала звернення до провідних вищих навчальних юридичних закладів, наукових установ з приводу науково-експертного тлумачення положень статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (недоторканність та імунітет судді) та статті 481 Кримінального процесуального кодексу України (повідомлення про підозру) в аспекті правомірності або неправомірності повідомлення судді про підозру за дорученням Генерального прокурора або його заступників, наданих іншим прокурорам або представникам органів досудового розслідування.  

Надані правові позиції засвідчили, що відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором або його заступником, а порушення цієї норми є недотриманням закону.

Усі зазначені правові висновки було надіслано Генеральному прокурору з пропозицією здійснити додатковий правовий аналіз питання щодо правомірності вручення судді повідомлення про підозру іншою особою, ніж визначена у пункті 3 частини першої статті 481 КПК України, з урахуванням необхідності неухильного додержання основних гарантій незалежності суддів.

Член Вищої ради правосуддя зауважив, що окремі клопотання заступника Генерального прокурора щодо тимчасового відсторонення судді, які розглянуті Радою починаючи з грудня 2018 року, містять повідомлення про підозру, вручені суддям безпосередньо заступником Генерального прокурора. Тому завдяки діям ВРП та окремим рішенням Верховного Суду вдалося певним чином досягти певного прогресу у вирішенні цієї проблеми.

За інформацією прес-центру Вищої ради правосуддя.