ВП ВС визначила критерії розмежування юрисдикцій у спорах щодо оскарження дій органу РАЦС щодо відмови внесення даних про національність

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє, чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17.

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Ужгородського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, у якому просив зобов’язати відповідача внести зміни до актового запису про його народження, зазначивши в графі про національність батька «поляк» замість «українець». Вважаючи відмову Ужгородського МВ ДРАЦС ГТУЮ у Закарпатській області у зв’язку з недостатністю підтверджуючих документів незаконною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду.

Правовідносини з державної реєстрації актів цивільного стану регулюються нормами Цивільного кодексу України,  Закону України від 1 липня 2010 року № 2398‑VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.

У позовній заяві немає доводів щодо неправомірності вказаної відмови відповідача, а є лише вимога позивача зобов’язати відповідача внести зміни до актового запису. Позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права та мав намір вирішити питання про внесення змін щодо національності його батька у запис, що вже існує. Отже, спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб’єктний склад сторін у справі, ВП ВС дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17 (провадження № 11-927апп18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79388255.

За інформацією Верховного Суду.