Судді КАС ВС обговорили проблемні питання застосування окремих норм Кодексу адміністративного судочинства України

Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович та судді цього суду Володимир Бевзенко, Ігор Олендер та Олександр Стародуб взяли участь у роботі правового практикуму «Проблемні питання застосування окремих норм Кодексу адміністративного судочинства України», який відбувся 2 березня 2019 року.

Учасники заходу обговорили правові позиції Верховного Суду у спорах щодо визначення предметної юрисдикції, доказування в адміністративних справах, строки та повідомлення в адміністративних справах, особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності, процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Михайло Смокович розпочав свою доповідь з визначення критеріїв розмежування юрисдикції спорів. Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору, тобто наявність публічно-правового спору, при цьому участь суб’єкта владних повноважень – обов’язкова ознака для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб’єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб’єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене суб’єктивне право шляхом оскарження управлінських дій суб’єктів владних повноважень, зауважив очільник КАС ВС.

Ігор Олендер розповів учасникам практикуму про доказування в адміністративних справах, що є невід’ємною частиною процесу вирішення судом будь-якого спору. Цей процесуальний інститут визначається міжгалузевим, адже він тією чи іншою мірою завжди присутній в усіх галузях процесуального права, в тому числі й у адміністративному судочинстві, наголосив доповідач.

Суддя окремо зупинився на новелах Кодексу адміністративного судочинства України, що стосуються електронних доказів та особливостей доказування у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, з огляду на обов’язок посилатись лише на ті докази, які були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Ігор Олендер також зауважив, що виконання завдань адміністративного судочинства залежать від встановлення адміністративним судом у справі об’єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. А сама дієвість адміністративного судочинства залежить від того, наскільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для справедливого розв’язання конфлікту.

Про строки в адміністративних справах розповів суддя Олександр Стародуб. Він зазначив, що звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється у шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. А для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Крім того, під час заходу були розглянуті особливості окремих категорій справ незначної складності, зокрема в касаційному суді. Так, Володимир Бевзенко навів критерії визначення справ незначної складності, серед яких: справи, що не вимагають проведення підготовчого провадження або не вимагають судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. До переліку адміністративних справ незначної складності можна віднести, зокрема, справи: публічної служби; бездіяльність суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; перебування іноземців або осіб без громадянства на території України; типові справи. Проте із переліку адміністративних справ незначної складності є винятки, коли такі справи не вважаються справами незначної складності. Наприклад, прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, в яких позивачами є службові особи, які в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище, розповів суддя Володимир Бевзенко.

За повідомленням Верховного Суду.