Наша країна наповнена справжніми Героями, тому Перемога невідворотна!

Героїчні постаті

        Вже більше року з моменту повномасштабної навали російського зла, Україна дає гідну відсіч ворогу. Вже більше року триває запекле протистояння добра і лиха, що принесене на українську землю токсичним сусідом. Більше року агресор суне танками, гарматами, атаками по мирній Україні. Але горда і незламна Україна показує всьому світу небачений приклад протистояння ненависному загарбнику.

       … рана на тілі України почала кровоточити ще в 14-му. Донеччина, Луганщина першими зазнали болю втрат, першими зрозуміли жорстокий зміст слова «війна».

       В 2014-му році наша країна вимушена була змінити роботу судів Донецької та Луганської областей. З цих палаючих областей ще в 2014-му році в місто Дніпро були переведені судді, які на особистому досвіді знають яка туга підступає до серця коли людина вимушена залишити свої рідні місця, свою домівку, близьких людей…

       Ми з вами живемо в складні і одночасно героїчні часи. Саме сьогодні народжуються нові героїчні постаті, Постаті, яких країна, ще не знала вчора, а сьогодні вони спалахують яскравими зорями на полотні історії нашої країни.

       Я хочу розповісти країні про людину, яка працює пліч опліч поруч зі мною. Це суддя Третього апеляційного адміністративного суду Білак Світлана Вікторівна.

       Маленька, звичайна, з першого погляду, жінка, але це тільки з першого погляду. Насправді боєць, незламний борець за демократичну Україну, приклад мужності і витримки, жінка, яка народила і виховала для України Героя, і сама стала Героїнею. Світлана Вікторівна, родом з Донеччини, однак вимушена була разом зі своїми колегами ще в 14-му році під обстрілами та автоматними чергами залишити своє житло і виїхати до Дніпра. Захищаючи Україну на рівні судочинства, Світлана Вікторівна приймала доленосні рішення для країни, хоробро вступала у двобій з свавіллям та сепаратизмом.

       Скромна, але незламна жінка витримала на своїх плечах тяжке випробування, яке може зрозуміти тільки матір. Її єдиний син Віктор Білак (прокурор Закарпатської обласної прокуратури), її гордість і надія, з першого дня повномасштабної війни пішов добровольцем захищати рідну землю. Складне, однак правильне рішення…, і одразу опинився в самому пеклі страшних подій…

       … Маріуполь, Азовсталь. Ці слова з 22 року не потребують зайвих коментарів. Ці слова навіки пов’язали Україну з невимовним болем і водночас з мужністю наших воїнів.

       А що ж мати?.. як же краялося серце за сином, яка невимовна туга від незнання про його долю щоденно пекельними стрілами впивалися в мозок. Дев’ять місяців незнання про долю сина, дев’ять місяців невідомості як вічність для матері. Дев’ять місяців колектив Третього апеляційного адміністративного суду подумки бажав Світлані Вікторівні Білак щонайшвидше дізнатися, що її син живий.

       І от в грудні 2022 року ця чудова мить настала. В грудні 2022 року вся країна з радістю дізналася про повернення з полону воїнів України, серед яких і Віктор Білак!

       …поранений, хворий виснажений, худий…  але незламний і живий! Живий! Величезна радість для матері! Живий! І сльози радості солоним потоком полилися на обличчя … Живий! І серце матері як та маленька вільна пташка співає і щемить від невимовної радості і болю. А потім лікарня Мечникова, рятувальна цитадель для багатьох наших воїнів.

       Світлана Вікторівна сором’язливо і гордо показує Орден Богдана Хмельницького, яким нагородив її сина Президент України. 

       Це наші діти на полі бою одержують ордени за захист нашої держави. Це ми пліч опліч, батьки і діти, захищаємо демократичні надбання України.

       Таке наше героїчне сьогодення. Поруч з нами Героїчні Постаті. Придивіться навколо себе, і ви побачити, що наша країна наповнена справжніми Героями, тому Перемога невідворотна! 

      Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Дурасова Ю.В.